Коли Євген прийшов до мене, він уже мав досвід управління проєктами — але лише в межах локального ринку. Його англійська була на середньому рівні, і кожна розмова з іноземним клієнтом перетворювалася на виклик. У його голосі тремтів сумнів, а очі ніби питали: «А чи зможу я взагалі пройти співбесіду в міжнародну компанію?..» 🥺
Йому бракувало впевненості. Він боявся, що не зможе чітко донести свої ідеї англійською, розгубиться в питаннях, не зуміє "продати" себе як фахівця. А ще — боявся тиші. Тієї незручної, холодної тиші після запитання рекрутера, коли не знаєш, що сказати, а серце гупає десь у горлі.
Ми почали з найважливішого — чесної розмови. Я показав Євгену, що справа не лише в граматиці чи словниковому запасі. Проблема була глибша: брак структури, автоматизму, стратегії відповідей. Ми з ним створили персональну програму підготовки, яка враховувала його сильні сторони — і поступово почали їх підсилювати 💪
Щотижня ми проводили "перемовини навпаки": я ставив складні, часом провокативні запитання — а він учився тримати удар. Ми розбирали кожну фразу, кожен мовний гачок, кожну інтонацію. Він звикав до англомовного стресу — і навчився керувати ним.
Поступово англійська перестала бути для нього бар’єром. Вона стала інструментом. А ще — Євген почав говорити не як людина, що "щось вивчила", а як справжній Project Manager, що веде команду, приймає рішення й розмовляє з клієнтом на рівних.
І от одного дня він пише мені повідомлення з одним реченням:
"Я отримав офер в EPAM Польща. Senior PM. Ми зробили це!" 🥹
Сьогодні Євген працює у міжнародній команді, веде проєкти з європейськими замовниками, вільно веде дзвінки, пітчі, презентації. Його англійська стала просунутою. Але найголовніше — він сам став просунутим. Упевненим. Професійним. Свідомим своїх цілей.
І так, це був шлях не лише в EPAM. Це був шлях до себе 💼✨